74 дні назад Думаю що у нашій державі не залишилося людей які не чули при цю “грандіозну” аферу доктора ПІ – Андрія Слюсарчука. Львівська газета “Експрес” розслідувала справу Слюсарчука і прийшла до неймовірних висновків, про це все пише на своїх сторінках.
Доктор ПІ - Повний ПІ....
Як виявилося він ніякий не професор, а тим паче зовсім без медичної освіти, а два його дипломи – це просто липа. І ці всі роки він просто дурив всіх. Він вдало обкрутив навкруг пальця двох президентів України, отримав професора та державну премію 150 000 грн. далі…
11.11.11, 11:11 – цей пост виходить в світ у такий незвичний і чимось навіть містичний час.
Нумерологи вважають цю дату дуже щасливою для всіх нас. Тому що цифра 1, по їхньому, це число початку. А сукупність одиничок – число 11, це баланс духовного і матеріального. В оці всі казочка я, звичайно, не вірю, але захотілося щось таке написати на блозі.
Не дивіться на календар, просто будьте щасливі і для вас всі дні будуть приносить удачу.
11.11.11 - Магічна дата
Едуард Володарський - "Вольф Мессінг. Бачив крізь час"
Мене завжди цікавили містичні речі, і ось недавно мені до мене потрапила книга Едуарда Володарського – “Вольф Мессінг. Бачив крізь час”. Я знав що це розповідь про реальну людину, людину-легенду, відомого на весь світ, тому не міг не прочитати цю історію. І ось буквально через 5 днів я уже пишу відгук, про цю чудову книгу. Хоча вона і не маленька за обсягом (560 сторінок) але читається дуже легко.
Спочатку я думав, що це буде як би збірка біографічних фактів, а виявилося що це художнє оповідання, хоча і в дещо своєрідному форматі.
Я не буду стверджувати про точність історичних факторів, але в анотації вказано що це дійсно біографія Мессінга.
Книга охоплює події всього його життя, з раннього дитинства і до смерті, безліч складних і трагічних ситуацій, з якими йому довелося зіткнутися.
Сподобалося те, що автор дуже тонко передає почуття героїв. Так що аж сам інколи переживаєш, а місцями навіть страшно, коли автор описує війну і мільйони смертей німецьких солдатів.
У Вольфа Мессінга була дуже тяжка доля. Але в кожного вона своя, і він, прийняв свій дар і йшов до кінця не опускаючи рук. Його спокійний, непохитний та незворушний характер, думаю і допоміг йому стати тим, ким він став. Всі думки, почуття та переживання героя – все це є у книзі.
Мессінг хотів зрозуміти свій дар, вивчити його, але він так і не зайнявся наукою, не в той час він жив. Він пережив дві війни і багато хто хотів використати його в своїх цілях. Звичайно на науці не заробиш, а їсти хочеться, тому все своє життя він виступав, як артист і допомагав людям.
Після прочитання книги у мене склалося враження що він був глибоко самотньою людиною, хоча він і був одружений на жінці на ім’я Аїда.
Не шкодую за втрачений час на прочитання книги. Всім рекомендую прочитати цю історію.
Прочитавши “Ангели і Демони” та “Код Давінчі” я не міг не прочитати роман “Втрачений символ”.
Це уже третя книга написана про гарвардського професора в твідовому піджаку і з наручним годинником із зображенням діснеївського Міккі-Мауса – Роберта Ленгдона.
Втрачений символ - Відгук про книгу
В цій частині йдеться про таємниці братства – масони. Ленгдон отримує запрошення від свого друга і одного із керівників масонського братства Пітера Соломона прилетіти в Нью-Йорк і виступити в Капітолії з лекцією про символи. Коли ж готовий до виступу професор входить в аудиторію, він розуміє, що ніяких глядачів у ній немає. Зате на підлозі під куполом ротонди поліція виявила чиюсь відрубану і покриту татуюваннями кисть руки, яка вказує на купол. Рука виявляється належить Пітеру Соломонов, якого викрав вкритий татуюваннями від верхівки до п’ят безумець, що жадає заволодіти головним скарбом масонів – пірамідою, що вказує шлях до таємничих стародавніх знань.
Ленгдон починає розслідування довжиною майже в 600 сторінок і тривалістю не більше доби. За цей час йому належить вдосталь набігатися по всіх поверхах Капітолію, розгадати шифр і кілька головоломок, порозглядувати картини на предмет наявності в них таємних символів і дивом уникнути загибелі.
Як і попередні книги Дена Брауна, “Втрачений символ” закінчується непередбачуваним поворотом подій. Всі таємниці розкриті, все геніально і просто, а в той же час дуже запутано.
Всім рекомендую прочитати дану книгу. Самий кінець не розкажу, тому що буде не цікаво. далі…
Щодня в головах кожного з нас народжуються сотні ідей які ви навіть можете не помічати. Але ще частіше з’являються думки, які необхідно куди-небудь записати, щоб через деякий час не забути про них.
Так уже влаштований мозок людини … Народжується думка, і ви починаєте розвивати її далі, намагаючись додати щось більше. Але трапляються моменти, коли ваша ідея вилітає з голови і її місце займає така ж спонтанна і геніальна ідея. Хоча частіше, думки губляться або просто забуваються через щоденної турботи і величезної кількості планів і справ. Для того щоб виключити такі моменти, люди придумали різні ToDo’шкі, блокнотики і стікери.
Як не втрачати ідеї
Стікери - це відмінний винахід людства, правда підходять вони більше для складання нагадувань, ніж для запису ідей. Особливою популярністю користуються стікери у дизайнерів, програмістів і керівників відділів.
Я до тепер пам’ятаю стіл одного з оптимізаторів студії, де мені вдалося побувати, на половину складається з наклеєних на нього стікерів з різного роду записами. Просто людина звикла працювати саме так і не відчуває дискомфорту через втрати робочого простору.
Висновок: стікери зручні лише на робочому місці, для інших випадків вони не підходять.
Ті, хто вважають блокноти минулим століттям, раджу переглянути свої погляди.
Як не втрачати ідеї
Блокноти зручні тим, що їх завжди можна носити з собою, проблема тільки в тому, що в деяких випадках дістати блокнот і записати в нього свої думки не представляється можливим. Тоді нам на допомогу приходить наступне.
Мобільний телефон - навіть якщо ні блокнотів, ні стікерів ви не знайшли, у вас під рукою завжди є мобільний телефон. З часів електронних органайзерів, техніка пішла далеко вперед і функції написання записів є майже в кожному мобільному. Телефон можна сміливо назвати лідером у даній категорії, адже він завжди під рукою, і шанс втратити інформацію дуже малий.
Як не втрачати ідеї
Наприклад для iPhone чи apple ipad існує безліч сторонніх додатків, в яких ви можете записувати всі свої ідеї, створювати завдання і нагадування. Раджу скористатися двома – Awesome Note і Wunderlist. Описувати плюси і мінуси кожної з них не бачу сенсу, адже кожен знайде певну користь сам.
Одразу після прочитання книги “Ангели та Демони” я взявся за прочитання наступної частини пригод професора Роберта Ленгдона. Книгу я прочитав десь місяць тому, уже потрохи підзабув деталі, але всеж таки напишу відгук.
Код Давінчі - відгук про книгу
Книга стала бестселлером у свій час. Як повідомляє Wikipedia, вона перекладена на 44 мови світу. І якщо хтось книжку не читав, то думаю фільм бачив точно.
Автор зумів задати інтригу з самої першої сторінки, коли вбивають куратора Лувру, і відбувається це все якось таємничо і незрозуміло. Перед тим як померти від поранення куратор написав по підлозі зашифроване повідомлення власною кров’ю. Головним підозрюваним ста Роберт Ленгдон, так як його ім’я було написане жертвою на підлозі.
Внучка Жака Соньєра (вбитого куратора) – Софі Невьо допомагає Роберту втекти від поліції. І разом із професором розпочинають власне розслідування. Вони розгадали повідомлення на підлозі і все стало зрозуміло. Жак Соньєр – був великим майстром таємного братства – Пріорат Сіона.
Це братство було створено для зберігання таємниці – таємниці святого граалю та участь Марії Магдалени в ролі Християнської церкви.
Після розгадання Коду Давінчі, який містив в собі інформацію про знаходження грааля. Герої подалися в Рослінчьку Капеллу (де мав бути схований грааль) де дізналися всі секрети що їх переслідували цілу ніч.
Кінцівка книги для мене здалась досить передбачуваною, хоча все будувалося так заплутано.
Книга мені надзвичайно сподобалося. Рекомендую всім її прочитати. далі…
Останні тижні я майже пропав із інтернету. Закинув всі проекти, в тому числі і блог. А все це тому, що 14 серпня моя Іринка подарувала мені сина, і Я СТАВ ТАТОМ.
Як і у всіх, народження дитини завжди супроводжується багатьма новими турботами і витратами. Якраз цим я і займався весь час.
Все почалося в суботу, малюк уже хотів на волю і подавав нам знак. Ми Зготували все необхідне і в вечері ми уже були у пологовому будинку. Роди тривали майже цілу ніч. Для мене ця ніч була довга і мутна. Але в 6.10 ранку мене сповістили, що у мене народивя здоровий син, який важив 3.2 кг. і мав ріст 54 см.
Радості небуло меж. І я зразу пішов у палпту, щоб привітати молоду маму, яка подарувала мені таке чудо.
Зараз малюк уже дома, росте на радість своїм батькам. У нас все зашибісь. Я потрохи починаю повертатися в роботу.
Надісь ви порадієте за мене. До зустрічі!!!
Хіба тут потрібно ще щось додавати. Вже зовсім скоро у мене буде син!
Янголи та Демони - відгук про книгу
Не так давно мені до рук потрапила книга одного скандального автора сучасності – Дена Брауна. Вона називалась “Ангели і демони“. Спочатку я не думав, що книга наскільки мене “зачіпить”, вона досить обємна і з перших сторінок здалась мені нудною. Але всежтаки прочитавши десь пяту частину мені починав просвітлюватися сюжет, і я зрозумів що книга історія зовсім не нудна, як здалося із першого погляду, а цікава і захоплююча.
Головним героем роману є Роберт Ленгдон – професор гарвардського інституту по релігійній символіці. А всі події книги проходять протягом одного дня (такого раніше ніде не зустрічав). Розповідь починається із вбивства одного із професорів ЦЕРНа Реонардо Ветра, якому після запуску вликого андронного колайдера вдалося створити антиматерію. Його труп знайшли вранці, із виппаленою на груді амбіграмою давнього і таємничого ордену ілюмінатів, і виколотим оком.
Для пояснення того, що відбувається, був запрошений в терміновому порядку професор Ленгдон. Незабаром стало відомо, що око (а точніше його сітківка) був ключем до лабораторії, з якого було викрадено таємничу антиматерію. Вона зберігалася в спеціальному контейнері. При її взаємодії з іншою матерією (навіть з повітрям) вивільняється колосальна енергія, сила якої набагато більша ніж вибув атомної бомби. Після вибуху відсутня радіація, а антиматерія не виявляється металошукачами.
Протягом всієї книги йдуть пошуки цьої загадкової антиматерії і розкриваються багато таємниць стародавнього ордена ілюмінатів. Дія розгортається в Римі, попутно автор описує місцеві визначні пам’ятки: церкви, храми, собори, обеліски, гробниці, склепи, підземні ходи, твори мистецтва, які не є вигадкою. Роберт разом із Вітторією Ветра – дочкою Леонардо Ветра шукає таємне сховище ілюмінатів, щоб припинити вбивства чотирьох кардиналів preferiti (тобто головних претиндентів на пост Папи Римського). І знаходить це сховище, але уже пізно….. всі preferiti мертві.
Зав’язка сюжету захоплююча. А фінал-разючий і непередбачуваний. Але його я не розкрию, щоб у вас не пропала цікавість дочитати до кінця і дізнатися всю правду.
Автор у своєму творі показує тонку грань між наукою і релігією. І якщо в давнину це були люті вороги, то в сучасному світі це друзі, що йдуть рука об руку. І автор це підкреслює.
Кілька днів тому закінчив читати дану книгу, і от у моїх руках уже друга книга Дена Брауна про стародавні братсва і про їхню таємничу символіку яку повинен разгадати професор гарвардського університету - Роберт Ленгдон.
Усім раджу почитати цю книгу.
Ось і закінчилися мої 5 років навчання в університеті. Я отримав диплом спеціаліста, і на цьому моя наука скінчилась. Тепер я не студент, а спеціаліст з автоматизації.
Отримав диплом
Трохи навіть сумно, я уже привик до відвідування парів, до своїх одногрупників, яких тепер буду не часто бачити, до пива по пятницях. У універі було все, часом весело, часом сумно, часом все було добре, часом були страшні “зальоти”, але все пройшло на одному подиху. Тепер залишилося тільки згадувати.
Сумувати я не збираюся, тому що закінчився ще один етап мого життя – наука, а натомість розпочався наступний етап – коли потрібно самому на себе працювати.
